Google   Google+   Vk   Facebook   Youtube   Twitter   Wikipedia   Mail.ru   yandex.ru   Yahoo   Evernote   myspace   linkedin.com   blogger.com   www.livejournal.com   webdiscover.ru 
Печать

Методи діагностування системи запалювання двигуна внутрішнього згорання

вкл. . Опубликовано в Студенческая наука

УДК 621.43.002.56

О.П. Космач, канд. техн. наук., ст. викл.

В.О. Содиль, магістрант

 Чернігівський національний технологічний університет. Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра. , Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Існуючі машини знаходять широке застосування в різних галузях промисловості і транспорту завдяки високій продуктивності, відносно малим габаритам і великому ресурсу безвідмовної роботи. У зв'язку з цим все частіше виникає необхідність у безперервному визначенні технічного стану в процесі їх експлуатації. При цьому особливу увагу приділяють визначенню стадій припрацювання її основних виконавчих елементів, їх установленого і критичного зношування. З точки зору фінансових витрат і безпеки експлуатації машин, ключове значення також має достовірне визначення стадій катастрофічного (критичного) зношування її елементів з метою своєчасного вилучення машини з експлуатації або повної її зупинки. Такі дії дозволяють запобігти необоротнім процесам зношування основних елементів машини, а також по необхідності дозволяють провести швидкі ремонтні роботи. Вирішення та запобігання даних проблем ґрунтується на використанні великої кількості методів діагностування та контролю основних елементів і систем машин, зокрема автомобільного транспорту. Слід відмітити, що дані методи засновані на різних фізичних і хімічних ефектах, що мають різну чутливість та швидкодію. Практика показує, що система запалювання двигуна внутрішнього згорання (ДВЗ) автомобільного транспорту, є важливою частиною загальної системи електрообладнання машини, яка суттєво впливає на такі показники роботи як витрата і повнота згоряння палива в камері, потужність, нерівномірність роботи і вібрації шатунно-поршневої групи та інше. Тому діагностика системи запалювання двигуна має важливе значення для забезпечення тривалої і безвідмовної експлуатації транспорту.

З метою визначення основних переваг та недоліків існуючих методів діагностування системи запалювання ДВЗ, а також особливостей їх використання та обмежень необхідно проведення їх детального аналізу та систематизації, що є необхідним для проведення майбутніх наукових досліджень.

В роботі буде представлено класифікацію основних методів діагностування запалювання двигуна внутрішнього згорання. При цьому будуть показані їх основні переваги, недоліки та умови використання.

Питанням діагностування системи запалювання та систем керування автомобільного двигуна приділяється досить велика увага в сучасній науковій літературі [1]. На основі опрацьованої літератури на рис. 1 наведена узагальнена класифікація методів діагностування, виходячи з їх призначення та способів практичної реалізації.

Суб’єктивні методи діагностування передбачають оцінку технічного стану без використання будь-яких засобів діагностики та контролю фізичних процесів. Звичайно, діагностику проводиться візуально на слух, дотик, відчуття тощо. Методи діагностики системи запалювання та системи керування двигуном в такому випадку можуть бути реалізовані тільки у досить простих ситуаціях (обрив проводів, погане кріплення, пошкодження та окислення). Ефективність таких методів залежить в основному від досвіду фахівця, особливостей експлуатації транспорту тощо.

Об’єктивне діагностування здійснюється з використанням чутливого діагностичного обладнання, приладів, вимірювального інструменту тощо. Методи об’єктивного діагностування передбачають визначення геометричних параметрів робочих поверхонь, структурних параметрів, особливостей робочих процесів та ін. 


 
  Рис. 1 – Класифікація методів діагностування системи запалювання  двигуна  внутрішнього згорання

Прямі методи полягають в тому, що діагностичні параметри визначаються безпосередньо в кожному елементі системи, що досліджується (опір, напруга, сила струму, ємність, температура та ін.). Такі методи, безперечно, є найбільш достовірними, точними та швидкодіючими. Саме тому такі методи в технічній діагностиці можуть використовуватись для контролю в особливо складних випадках визначення технічного стану або після виконання планового ремонту. Крім того, прямий метод є еталонним для оцінки точності інших методів діагностування. Але прямі методи є досить трудомісткими і, як правило, потребують часткового розбирання елементів системи з від’єднання з’єднувальних провідників. Це, насамперед, суттєво впливає на час пошуку несправностей. Тому на практиці намагаються уникати застосування прямих методів визначення діагностичних і структурних параметрів, якщо в цьому немає крайньої потреби.

Непрямі методи передбачають визначення несправності за допомогою вимірювання деякої іншої (проміжної) фізичної величини через що мають меншу точність. Вони поділені на опосередковані та на діагностуванням за аналізом осцилограм. При діагностуванні опосередкованим методом технічний стан систем двигуна оцінюється за потужністю, витратою палива, токсичністю відпрацьованих газів, вібраціями тощо. Серед непрямих методів найбільш поширені ті, що реєструють і визначають параметри діагностичних сигналів напруги від різних датчиків і виконавчих пристроїв системи запалювання чи системи керування двигуном, наприклад – сигналів напруги у первинному і вторинному колах системи запалювання, які є функцією зміни напруги в часі, сигналів різних датчиків та ін.

Дослідження останніх років показують, що досить ефективним є метод поетапного діагностування .На першому етапі проводиться загальна діагностика автомобіля, тобто діагностування опосередкованим методом. Цей етап визначає технічний стан автомобіля в цілому. В якості діагностичних параметрів при загальному діагностуванні можуть виступати: потужність двигуна, приємистість, витрата палива, токсичність відпрацьованих газів, стійкість та рівномірність роботи двигуна в різних режимах і т. д. На першому етапі можливо тільки встановити наявність несправності як такої, без конкретних причин її виникнення та аналізу. Другий етап виконується тільки при необхідності. Він включає в себе поелементну, поглиблену перевірку кожної системи. На цьому етапі встановлюються безпосередні причини несправності. Такий підхід має свої переваги і недоліки. Переваги в тому, що при проведенні загального діагностування одночасно можна оцінити декілька систем автомобіля. Так, наприклад, у роботі визначено, що неправильний рівень палива в поплавцевій камері карбюратора збільшує витрату палива приблизно в межах 5 %. У той же час неправильне встановлення початкового кута випередження запалювання або несправність відцентрового регулятора випередження запалювання також збільшує витрату палива на таку ж величину. Безперечно, що технічний стан системи запалювання безпосередньо впливає на витрату палива, але витрата палива не може бути діагностичним параметром, який достовірно визначає технічний стан цієї системи.

З наведеної вище класифікації методів діагностування можна зробити деякі висновки щодо сучасних систем запалювання: діагностування системи запалювання чи системи керування двигуном в цілому за опосередкованими ознаками не дає бажаних результатів, оскільки на параметри роботи двигуна впливають не лише ці системи; застосування методу поелементного діагностування (послідовного діагностування кожного елемента) для таких систем є досить трудомістким процесом, особливо для систем керування двигуном, де існує декілька елементів, що впливають на якість її роботи. Але, водночас, такий метод є найбільш достовірним і може вказати на безпосередню причину несправності та спосіб її усунення; найбільш прогресивним методом діагностування є комплексний підхід до визначення діагностичних і структурних параметрів системи, що діагностується. В зв’язку з цим сучасні методи діагностування системи запалювання ДВЗ повинні володіти високою універсальністю, чутливістю та швидкодією. До одного з таких методів відносять ємнісний метод діагностування, який входить до непрямих комплексних методів.

Список посилань

  1. Кукурудзяк Ю. Ю. Метод  автоматизованого  діагностування  системи  запалювання  та  системи  керування  автомобільним  двигуном : монографія / Ю. Ю. Кукурудзяк, В. В. Ребедайло. – Вінниця: ВНТУ, 2010. – 144 с.
  2. Дмитренко А. В. Диагностика и ремонт электрооборудования, иностранных и отечественных автомобилей / А. В. Дмитриенко. – Николаев : ЭТОН, 1999. – 80 с.
  3. Глазырин А. В. Применение осциллографа Э-206 для диагностирования  транзисторных  систем зажигания / А. В. Глазырин, В. А. Васильев, В. А. Дуркин. – Харьков : ХАДИ, 1977. – 42 с.
  4.  Ютт В. Е. Электрооборудование автомобилей. – М.: Транспорт, 2006. – 287с.
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

House Real Estate